Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвінАнна Багряна
26 квітня 1986 року світ став свідком однієї з найжахливіших катастроф в історії людства. Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС прирівнюють до вибуху 500 атомних бомб, скинутих у 1945 році на Хіросіму. Унаслідок вибуху в атмосферу потрапило близько 190 тонн радіоактивних речовин, а пожежу, викликану катастрофою, не могли загасити понад 10 днів. Ця трагічна подія зруйнувала життя багатьох родин. За приблизними підрахунками постраждало близько 2 мільйонів людей. Чорнобильська катастрофа також показала, наскільки великою може бути людська самопожертва. Кожен із нас має пам’ятати про подвиг ліквідаторів, а хоробрість, яку вони продемонстрували, ніколи не буде забута й назавжди залишиться на сторінках історії.